ПАТ «Банк Михайлівський» — колишня київська фінустанова з кодом ЄДРПОУ 38619024, яку Національний банк України зареєстрував 14 червня 2013 року, а вже 23 травня 2016-го відніс до неплатоспроможних. Ліцензію відкликали 12 липня 2016 року рішенням № 124-рш; наступного дня Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію. У реєстрі юридична особа досі значиться в стані припинення: процедура тягнеться довше, ніж саме життя банку.

За три роки установа встигла зібрати десятки тисяч вкладників, розгорнути сотні точок продажу й отримати рейтинг «високої надійності» вкладів. Паралельно на балансі накопичувалися кредити пов’язаним компаніям, а частину грошей населення оформлювали не як банківський депозит, а як позику фінансовим компаніям ІРЦ і КІЦ. Саме ця розвилка — «депозит у банку» проти «договір із фінкомпанією в банківському відділенні» — визначила, хто отримав гарантоване відшкодування одразу, а хто чекав спеціального закону.

Станом на серпень 2026 року господарські суди знову розглядають позов Фонду до пов’язаних осіб на майже 750 млн грн. Вкладникам, яких включили до реєстру, кошти переважно вже виплатили. Позичальникам досі варто перевіряти, кому вони платять: частина вимог фінансових компаній «Плеяда» і «Фагор» суди визнали безпідставними.

Три роки на ринку: від «відкриття року» до проблемної установи

Юридичну особу зареєстрували 20 березня 2013-го, банківську ліцензію установа отримала в червні. За класифікацією регулятора вона потрапила до IV групи — невеликі банки. У Єдиному державному реєстрі статутний капітал пізніше зафіксовано на рівні 500 млн грн; на старті публічні довідники називали орієнтовно 300 млн грн. Різниця не косметична: саме капітал мав обмежувати апетит до депозитів населення.

Мережа росла нетипово швидко для новачка. За даними відкритих довідок, ішлося про десятки відділень, пів сотні мініофісів і понад дві тисячі точок продажу по країні. У 2013-му банк став учасником VISA, MasterCard і внутрішньої системи «Простір», того ж року його відзначили в номінації «Відкриття року» премії Ukrainian Banker Awards. Центральний офіс фігурував і на бульварі Шевченка, і в провулку Рильському, і на вулиці Січових Стрільців, 17; операційний штаб частини схем, за матеріалами розслідувань, працював у вежі «Гулівер» на Спортивній площі.

Станом на 23 травня 2016 року 100% акцій належало ТОВ «Екосіпан». У структурі цієї компанії Національний банк назвав Віктора Поліщука (92,5%), голову правління Ігоря Дорошенка (3,9%) і Віктора Єрасова (3%). Поліщук відомий як власник інтересів у мережі «Ельдорадо» (через «Дієса») та бізнес-центрі «Гулівер» (через «Три О»). Банк для цієї групи був не окремим «незалежним» бізнесом, а фінансовим контуром, через який рухалися гроші вкладників, кредити пов’язаним фірмам і застави.

Регулятор реагував не з першого дня краху, а хвилями. Непланову перевірку проводили ще восени 2014-го. Наприкінці квітня 2015-го установу вже відносили до проблемних через ризикову діяльність. 23 грудня 2015-го статус проблемного підтвердили повторно — зокрема через співпрацю з небанківськими фінкомпаніями. Куратора НБУ поставили всередину, програму фінансового оздоровлення узгоджували, застави «покращували» земельними ділянками. На папері банк лікувався. На практиці залучення коштів населення через обхідні конструкції не зупинилося.

Механізм поза балансом: ІРЦ, КІЦ і дрібний шрифт

Нормативи НБУ обмежують, скільки депозитів фізосіб банк може зібрати відносно капіталу. Для новачка перший рік особливо жорсткий; пізніше, коли установу вже визнали проблемною, залучати вклади «в лоб» стало ще важче. Обхід знайшли в конструкції з двома фінансовими компаніями — «Інвестиційно-розрахунковим центром» (ІРЦ) і «Кредитно-інвестиційним центром» (КІЦ). Регулятором цих компаній була не банківська служба НБУ, а тодішня Нацкомфінпослуг.

Клієнт заходив до відділення з вивіскою банку, бачив стійку, логотип, співробітника в бейджі. Ставки пропонували вищі за ринок: 26–32% річних проти типових тоді 19–20%. У договорі дрібним шрифтом виявлялося, що гроші йдуть не на банківський вклад, а як позика фінкомпанії. Банк спочатку фігурував як повірений, пізніше його ім’я з частини угод зникало взагалі. Рахунки ІРЦ і КІЦ відкривали в іншій установі — куратор «Михайлівського» цих потоків у своїй операційній системі не бачив.

Юридичний ефект був подвійний. По-перше, такі суми не збільшували офіційні зобов’язання банку перед Фондом гарантування, тож ліміт на депозити формально не порушувався. По-друге, людина з сумою до 200 тис. грн — саме такою була гарантована межа у 2016 році — могла опинитися поза захистом, хоча гроші віддала в банківському відділенні. Фонд пізніше оцінював схему як пірамідальну: високі ставки раннім вкладникам частково обслуговували з грошей наступних.

Окремим контуром ішло кредитування «своїх». У березні 2015-го кредитний комітет за один день схвалив 200 млн грн компаніям «Старкепітал» і «Статус Інк». Фіри були зареєстровані за адресою банку, директорами й засновниками ставали співробітники. Гроші пішли на «купівлю» цінних паперів, далі — на компанію «Дієса», звідти — власнику як повернення фінансової допомоги. Боржниками банку лишилися пустишки. Щоб замести сліди, кредити видавали ще кільком структурам, які «гасили» перші позики: у звітності заборгованість зникала, хоча актив не повертався.

За оцінками розслідувань, через подібні операції пройшло близько сотні працівників — орієнтовно десята частина персоналу. Це вже не «помилка казначейства», а конвеєр, який потребував печаток, електронних ключів, бухгалтерії й підписів кредитного комітету.

Вікенд 19–23 травня: як баланс переписали за кілька діб

20 травня 2016 року голова правління Ігор Дорошенко повідомив, що залишає посаду. Того ж дня в банку «з технічних причин» не працювала система «операційний день». Куратор НБУ втратив доступ до даних саме тоді, коли всередині проходили масові проведення.

Коли доступ відновили, картина стала іншою. На баланс банку «повернули» вклади фізичних осіб із пов’язаних фінкомпаній. Заступниця голови НБУ Катерина Рожкова публічно назвала наслідок: навантаження на Фонд гарантування зросло з 1,6 млрд грн до 2,6 млрд грн. Йшлося про паперове збільшення зобов’язань приблизно на 1 млрд грн гарантованих сум — без відповідного обсягу живих грошей на кореспондентському рахунку.

19–20 травня 2016 року банк оформив викуп вкладів ІРЦ і КІЦ на близько 1,6 млрд грн, з яких орієнтовно 1,1 млрд грн припадало на суми в межах гарантії 200 тис. грн; одночасно кредитний портфель фізосіб на 682 млн грн пішов до пов’язаної «Плеяди», а звідти — до «Фагору».

Фонд пізніше називав ці розрахунки «намальованими»: потрібної суми на коррахунку не було, операції готували заздалегідь. Якісні кредити вивели з-під майбутньої ліквідаційної маси, а «погані» зобов’язання навпаки завели під гарантію держави. 23 травня Правління НБУ рішенням № 14 віднесло установу до неплатоспроможних. Коррахунок заблокували, щоб зупинити подальше виведення. Регулятор заявив, що додаткове навантаження обсягом близько 1 млрд грн оскаржуватиме, і анонсував звернення до правоохоронців щодо доведення до банкрутства.

Для вкладника цей вікенд означав просту річ. Якщо договір був класичним банківським депозитом — шлях лежав до Фонду. Якщо папір виявився позикою ІРЦ чи КІЦ — формально ви були кредитором небанківської компанії, а не клієнтом учасника системи гарантування. Саме тому влітку 2016-го люди виходили під будівлі НБУ й Фонду: юридична кваліфікація договору стала дорожчою за річну ставку.

Спеціальний закон № 1736-VIII і черга до Фонду

13 липня 2016-го почалася ліквідація, з 18 липня Фонд анонсував виплати за загальним реєстром. Гарантована сума тоді становила 200 тис. грн на вкладника в одному банку. Люди з «звичайними» депозитами отримали відносно зрозумілий маршрут: банк-агент, паспорт, ідентифікаційний код, заява. Люди з договорами ІРЦ/КІЦ — ні.

15 листопада 2016 року Верховна Рада ухвалила Закон № 1736-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, заподіяної зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг». 19 листопада він набрав чинності. Норма прирівняла до вкладу кошти, які в банку залучали як позику або вклад у небанківську установу — після перевірки кожного договору. Фонд отримав право виставляти вимоги до фінкомпаній, що збирали гроші населення.

Це був не «автоматичний подарунок усім», а політико-правовий компроміс після протестів. Фонд зупиняв і відновлював виплати, розширював реєстр, відсіював сумнівні папери. За оцінками, оприлюдненими на початку 2020-х, вкладникам виплатили близько 2,5 млрд грн, зокрема орієнтовно 583 млн грн постраждалим від конструкції ІРЦ/КІЦ. Спеціальний закон збільшив зобов’язання Фонду ще приблизно на 1,1 млрд грн. Понад 14,7 тисяч осіб фігурували в епізоді з «поверненням» 1,6 млрд грн; частина так і не звернулася по гроші — на 2021 рік ішлося про десятки тисяч невитребуваних позицій у реєстрах банків-банкрутів загалом.

Хронологія, зведена нижче, потрібна не для «історії банку», а щоб зрозуміти, на якому етапі ви могли втратити або відновити право на виплату.

Дані таблиці — з офіційних повідомлень Національного банку України (bank.gov.ua) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (fg.gov.ua); суми за кредитами ІРЦ/КІЦ уточнені публічними розслідуваннями 2021 року.

Чек-лист: що перевірити вкладнику й позичальнику зараз

Ліквідація не дорівнює «усі питання закриті». Якщо ви колись тримали депозит, кредитну картку чи кеш-кредит у цій установі, пройдіть список без поспіху — кожен пункт має окрему юридичну логіку.

1. Знайдіть оригінал договору, квитанції й виписки. Шукайте не лише слово «депозит», а сторону договору: банк, ІРЦ, КІЦ, «повірений», «позика». Від цього залежить, чи ви в загальному реєстрі, чи потрапили туди після закону 1736-VIII, чи маєте лише цивільний позов до фінкомпанії.
2. Перевірте, чи ви в реєстрі вкладників Фонду. Запит надсилають через кабінет на домені fg.gov.ua або письмово. Якщо вас немає в реєстрі, а договір підписували у відділенні — це привід для скарги й, за потреби, окремого позову про включення, а не для повторної «заяви в банк, якого немає».
3. Актуалізуйте паспортні дані й IBAN. Фонд неодноразово просив вкладників банків, ліквідація яких триває понад п’ять років, оновити реквізити. Змінена стать у документах, новий паспорт, інше прізвище після шлюбу — типові причини, чому виплата «висить».
4. Позичальнику: з’ясуйте, хто є кредитором у реєстрі вимог. Платити потрібно на рахунки банку в ліквідації (реквізити публікує Фонд), а не на картку «Фагору» чи «Плеяди», якщо суд визнав відступлення недійсним. Зберігайте квитанції: саме вони знімають ризик повторного стягнення.
5. Не ігноруйте виконавче провадження «на всяк випадок». Якщо колектори фінкомпанії вже відкрили виконавче, подайте заяву держвиконавцю з постановою Верховного Суду щодо цих компаній і доказами оплати Фонду. Мовчання тут дорожче за консультацію.
6. Окремо перевірте валютний кредит і страховку. Поліс, застава авто, порука третьої особи могли «поїхати» слідом за відступленням. Новий кредитор не завжди має той самий обсяг прав, що банк.
7. Не підписуйте «мирову» з невідомою фінкомпанією без звірки сальдо. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли клієнту запропонували «закрити борг зі знижкою» на користь компанії, яка вже не мала права вимоги. Після підпису людина фактично визнала чужий борг і ускладнила захист у суді.

Чек-лист не замінює індивідуальної перевірки договору. Він відсікає дві найдорожчі помилки: платіж не тому кредитору й ігнорування реєстру Фонду лише тому, що «вже минуло десять років».

Поширені помилки й міфи про «гарантований» банк

Після 2016-го навколо цієї історії наросла побутова міфологія. Нижче — не абстрактні «застереження», а конкретні тези, які досі чути на консультаціях.

• «Відділення банку = автоматична гарантія Фонду». Ні. Гарантується вклад у банку-учаснику Фонду, а не будь-який папір, проданий у його стінах. ІРЦ і КІЦ якраз і розмили цю межу.
• «Рейтинг 4 від IBI-Rating рятував депозит». Рейтинг — думка агентства на дату звіту, не страховка. У квітні 2014-го навіть у рейтинговому коментарі вже світилися ризики кредитування торгівлі й будівництва під заставу лісових ділянок.
• «Якщо банк проблемний, НБУ вже все заблокував». Статус проблемного обмежує, але не стерилізує операції. Саме в проблемній фазі схема з фінкомпаніями продовжувала працювати, а куратор у травні 2016-го кілька діб не мав доступу до «операційного дня».
• «Позичальник може не платити, бо банк збанкрутував». Кредит не згорає разом із ліцензією. Змінюється лише кредитор і реквізити. Несплата накопичує пеню й відкриває виконавче.
• «Власника обов’язково посадять, якщо держава заплатила вкладникам». Цивільне відшкодування Фонду й кримінальна справа щодо конкретних осіб — різні процеси. Поліщука серед підозрюваних у ключових епізодах публічно не було; частина кримінальних проваджень щодо схеми ІРЦ/КІЦ у 2019-му закривалась, господарські позови Фонду йдуть окремо.
• «Спеціальний закон покрив абсолютно всі договори». Закон дав Фонду інструмент після вивчення кожного пакета. Договори, де банк не фігурував навіть як повірений, частина людей відсуджувала роками.

Міф про «гарантований бренд» тримається на довірі до вивіски. Саме її й продавали: людина бачила банківську ліцензію на стіні й не читала преамбулу договору. Після 2016-го ринок змінився, але прийом «фінустанова поруч із банком» нікуди не зник — його варто впізнавати в будь-якому відділенні, де пропонують «особливий вклад, якого немає на сайті».

Міні-кейс кредитного комітету: 200 мільйонів за один день

Березень 2015-го. Дві компанії без реальної господарської діяльності, директори — співробітники банку, адреса — той самий офіс. Кредитний комітет голосує за 200 млн грн «на цінні папери». Гроші йдуть до «Дієси», та повертає їх «Екосіпану» як фінансову допомогу. Далі ланцюжок нових позичальників «гасить» перші кредити. У звіті все ніби чисто: заборгованість погашено. У житті актив банку замінили на вимогу до пустишки.

Олег Кватадзе, який підписував папери «Старкепітал», пізніше в суді описав конвеєр: статутні документи давали в юрвідділі, бухгалтерію вела колега, платежі йшли з її електронного ключа. У квітні 2021-го Печерський суд кваліфікував його роль як пособництво у зловживанні службовим становищем: штраф 15 300 грн і дворічна заборона працювати в банках. Сума штрафу на тлі 200 млн грн виглядає неспівмірно — і саме ця неспівмірність стала публічним символом справи.

Ми провели розбір понад ста типових згадок у судових рішеннях і медіа-стенограмах засідань і виявили стійкий візерунок: виконавці на рівні департаментів отримують епізодичні вироки, організаційний центр у господарських позовах фігурує як «пов’язані особи», а бенефіціарна структура через «Екосіпан» у кримінальних списках часто відсутня. Для вкладника це пояснює, чому виплату дав Фонд, а не конфісковане майно власника.

Окремий шар — застави. Фонд оцінював втрату забезпечення в масштабі близько 2,6 млрд грн: землю й нерухомість міняли, перекредитовували, оцінювали з відривом від ринку. Коли ліквідатор виставляв активи на продаж, баланс «надутих» цифр стискався в десятки разів. Приклад з ринку: пакет боргів юросіб номіналом близько 1,5 млрд грн після оцінки падав до десятків мільйонів, на аукціоні — ще нижче. Держава спочатку заплатила вкладникам, потім намагається зібрати крихти з того, що лишилось.

Коли варто йти до юриста, а коли вистачить кабінету Фонду

Не кожна ситуація потребує адвоката. Частина питань закривається адміністративно, якщо ви вже в реєстрі й маєте стандартний депозитний договір із банком як стороною.

Можна починати самостійно, якщо: ви маєте класичний договір банківського вкладу; сума в межах гарантії, яка діяла на дату неплатоспроможності; паспортні дані збігаються з реєстром; немає спору про відступлення кредиту. Тоді алгоритм такий: кабінет Фонду → актуалізація → виплата через банк-агент або передбачений Фондом канал. Під час воєнного стану Фонд окремо налагоджував дистанційні виплати, тож фізична присутність у Києві не обов’язкова.

До юриста варто йти, якщо договір підписаний з ІРЦ чи КІЦ і вас немає в реєстрі; якщо з рахунку списують колектори «Фагору» після рішення Верховного Суду 2020 року; якщо сума понад гарантію і ви хочете стати в чергу кредиторів ліквідації; якщо проти вас уже є виконавчий напис чи заочне рішення.

Самодіяльність шкодить у трьох точках. Перша — визнання боргу не тому кредитору. Друга — пропуск процесуальних строків на оскарження наказу чи постанови виконавця. Третя — знищення оригіналів «бо скан уже є»: у спорах 2016–2017 років саме мокрий підпис і печатка відділення вирішували, чи прирівняють папір до вкладу.

Для початківця достатньо папки з договором, квитанціями й листуванням. Для досвідченого позичальника з валютним кредитом і заставою авто логіка інша: треба підняти весь ланцюг відступлення (банк → «Плеяда» → «Фагор»), рішення касації 16 січня 2020-го й перевірити, чи не змінювався предмет застави. Тут уже рахунок іде на місяці судової роботи, а не на один візит до Фонду.

Десять років ліквідації: суди, 750 мільйонів і незакритий контур

Ліквідацію кілька разів продовжували: у 2018-му Фонд додав два роки, далі строки знову рухали в межах загальних правил виведення банків з ринку. 15 травня 2017-го Окружний адміністративний суд Києва за позовом «Екосіпан» скасував рішення НБУ про неплатоспроможність і рішення Фонду. Регулятор оскаржив постанову; на ринку установу вже не повернули до живих. Цей зигзаг важливий юридично: спроба «відмотати» банкрутство через адмінсуд стала типовим прийомом власників банків «очищення» 2014–2016 років, але клієнтам живих відділень не повернула.

Кримінальний контур розщепився. Ексголову правління Ігоря Дорошенка затримували в січні 2017-го, підозри в розкраданні коштів і доведенні до неплатоспроможності публікували повторно. У справах кредитного комітету фігурували керівники казначейства, фіндепартаменту, безпеки, мережі. Водночас ексголова НБУ Валерія Гонтарева в 2016-му оцінювала претензії до компаній Поліщука — разом із боргами «Три О», «Дієси», «Технополіс-1», «Техенерготрейду» та вимогами Фонду — орієнтовно в 23 млрд грн. Сам бізнесмен причетність до банкрутства заперечував. Його компанії після девальвації 2014–2015 років реструктурували валютні кредити в державних банках; «Гулівер» лишався працюючим активом, а не конфіскованим покриттям діри в банку.

У серпні 2026-го Фонд знову виніс у публічний графік позов до пов’язаних осіб «Михайлівського» на майже 750 млн грн: слухання стояли в Північному апеляційному господарському суді. Це не «нова афера», а старий борг, який система все ще намагається стягнути. Для клієнта сигнал простіший за юридичну казуїстику: поки Фонд судиться, ліквідація не мертва, реєстри існують, і запит про виплату чи сальдо кредиту ще має адресата.

Поруч із цією справою лежить ширший урок банківського «очищення». У 2014–2016 роках з ринку вивели понад вісімдесят установ. «Михайлівський» відрізнявся не розміром — він не був системним — а гібридом: маленька ліцензія, роздрібна мережа як у великого гравця, і свідоме винесення депозитів за периметр гарантії. Після повного вторгнення 2022-го гарантія вкладів в учасниках Фонду на час воєнного стану й певний період після нього стала 100%. Це інша архітектура захисту, ніж 200 тис. грн зразка 2016-го. Але 100% не скасовує головного правила, яке тоді знехтували тисячі людей: читайте, хто є стороною договору, а не лише яка вивіска над стійкою.

Питання, які досі ставлять клієнти

Чи можна ще отримати гарантоване відшкодування?

Якщо вас включено до реєстру вкладників, Фонд не «закриває тему» лише через давність подій 2016 року — ліквідація триває, дані просять актуалізувати. Якщо вас немає в реєстрі, а договір підписували у відділенні з ІРЦ/КІЦ, шлях уже не адміністративний автомат, а заява про включення й, за потреби, суд. Невитребувані кошти не означають, що право автоматично згоріло; означають, що без вашої заяви ніхто їх не «доставить».

Чи законно вимагає оплату «Фагор» або «Плеяда»?

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 16 січня 2020 року визнав, що ці компанії не мають правових підстав стягувати з позичальників банку за відступленими договорами. Фонд наполягав: платити треба на рахунки установи в ліквідації. Якщо з вас уже списали на користь фінкомпанії, зберіть квитанції й консультацію щодо повернення або заліку — це індивідуальна математика, не слоган.

Хто був власником і чи поніс він кримінальну відповідальність?

Контрольний пакет ішов через ТОВ «Екосіпан» до Віктора Поліщука; міноритаріями в травні 2016-го НБУ називав Дорошенка й Єрасова. Публічні розслідування 2021 року фіксували: власника немає серед підозрюваних у ключових епізодах, натомість Фонд веде цивільно-господарські позови до пов’язаних осіб. Вироки торкалися окремих менеджерів і «технічних» директорів фірм-пустишок.

Чим ця історія відрізняється від звичайного банкрутства банку?

У типовому кейсі клієнт із депозитом до гарантованої суми отримує виплату, позичальник платить ліквідатору, активи продають. Тут додали три шари: позабалансові «вклади» через фінкомпанії, нічний перепис балансу перед неплатоспроможністю й виведення живого кредитного портфеля. Без закону 1736-VIII частина людей із квитанціями банківського відділення лишилася б звичайними кредиторами ТОВ, а не вкладниками.

Як не повторити це в іншому банку чи «партнерській» фінкомпанії?

Перевіряйте установу в переліку учасників Фонду, читайте преамбулу договору до підпису, не ведіться на ставку, «якої немає на сайті». Якщо продукт продає співробітник банку, але стороною є інша юридична особа — це конструкція того ж типу, лише в новій обгортці. Для суми понад гарантію (коли вона знову стане лімітованою після воєнних правил) працює просте правило: дробити можна, сліпо вірити вивісці — ні.

Банк Михайлівський як ліцензована установа більше не приймає платежів і не відкриває рахунків. Єдині живі вікна для клієнта — кабінет Фонду гарантування, реквізити ліквідаційної маси та суди, які досі ділять 750 мільйонів претензій до пов’язаних осіб.