Ігор Єремеєв увійшов у публічну пам’ять одразу в кількох ролях: сільський інженер із Рівненщини, співвласник паливної мережі WOG, тричі обраний депутат волинського округу №23 і людина, чия раптова смерть 2015 року запустила одну з найдовших корпоративних сварок країни. За 47 років він встиг зібрати групу «Континіум», намалювати логотип бензину «Мустанг» і очолити депутатську групу «Воля народу».

Для початківця ця біографія читається як історія «свого хлопця», який з інституту вийшов у бізнес і Раду. Для тих, хто вже дивився реєстри й судові рішення, прізвище звучить інакше: як приклад, що буває з часткою в холдингу, якщо немає заповіту, а партнери сидять у трасті на Британських Віргінських Островах.

Нижче — не сухе досьє, а розбір людини, бізнесу й політичної машини, яка трималася на одному окрузі, одній групі товаришів і одній звичці їздити верхи.

Рівненський старт: інститут, армія і перший «Континіум» у рідному селі

Ігор Миронович Єремеєв народився 3 квітня 1968 року в селі Острожець тодішнього Млинівського району Рівненської області. Школу закінчив там само 1985-го. Далі — Український інститут інженерів водного господарства в Рівному, нині Національний університет водного господарства та природокористування, спеціальність «промислове та цивільне будівництво». Між лекціями лягла радянська армія: 1986–1988 роки служби, 1989-й — звільнення в запас і робота лаборантом у тому ж інституті.

На початку 1990-х диплом інженера-будівельника сам по собі майже нічого не гарантував. Гарантували зв’язки. 1992 року випускник об’єднав групу товаришів по вузу й відкрив у Острожці мале приватне підприємство «Континіум». Сам став директором. Через три роки фірму переоформили на ТОВ і перенесли операційну вагу ближче до Луцька. Поруч із ним від початку стояли Степан Івахів, пізніше — Сергій Лагур і Петро Димінський. Це не «один геній у гаражі». Це класична західноукраїнська модель 90-х: кілька амбітних чоловіків, спільна каса, торгівля всім, що має попит, і поступове звуження на пальне.

Жив він не в столичній резиденції з глянцевих рейтингів, а в селі Липини під Луцьком — так зазначено в картці народного депутата. Конфесійно належав до УПЦ Київського патріархату. Дружина Тетяна — за освітою лікарка; син Роман і донька Софія. Саме ця домашня географія потім стане важливою: бізнес виріс із Волині й Рівненщини, мандат тримався на тому ж регіоні, і поховали його поруч із батьком знову в Острожці.

Захоплення теж не були «столичною декорацією». Кінний спорт — не світська розвага, а щоденна звичка: власна конюшня на 11 жеребців, логотип пального Mustang, який, за кількома біографічними досьє, намалював сам. Фотографія — окрема лінія: виставки й публікації, про які писали українські медіа, включно зі згадками про National Geographic. Для людини, яку преса охрестила «волинським олігархом», це дивно земний набір: кінь, об’єктив, рідне село.

Як працювала група «Континіум»: пальне, сир, готель і банк

Бренд WOG — West Oil Group — з’явився пізніше за саму групу. Перший автозаправний комплекс під цією назвою відкрили 2000 року в селищі Цумань на Волині. До 2002-го станцій було вже понад двісті, 2006-го мережа зайшла в Київ і Одесу, близько 2011-го лічильник перевалив за 400 комплексів. Паралельно росли супутні формати: магазини (спочатку Sun Market, згодом WOG Market) і кав’ярні WOG Cafe. Пальне Mustang і Mustang+ стали вітриною, яку впізнавав водій, навіть якщо не знав прізвища співвласника.

Паливний роздріб був локомотивом, але не єдиним вагоном. До орбіти «Континіуму» входили молочна компанія «Галичина» і сирна торгова марка KOMO, готель Rixos-Прикарпаття, Банк інвестицій та заощаджень (Єремеєв очолював наглядову раду), девелоперські об’єкти в Луцьку, гіпермаркет «Там-там», цегельні потужності Euroton. Група фігурувала як акціонер Дрогобицького НПЗ (НПК «Галичина», пізніше проданого групі «Приват») і власник зупиненого 2006 року Херсонського НПЗ. На ринку світлих нафтопродуктів «Континіум» жорстко конкурував із групою Ігоря Коломойського — це не газетна гіпербола, а довга історія тендерів, постачання й регіональних воєн за опт.

Оцінки статків скакали від рейтингу до рейтингу, бо приватна група без прозорого IPO завжди виглядає інакше в різних методиках.

Джерела даних: відкриті рейтинги Forbes та журналу «Новое время» / NV за 2014–2015 роки, корпоративні орієнтири виторгу, які тоді цитували ділові видання. Це не бухгалтерський баланс, а зріз того, як ринок бачив людину на піку.

Станом на 2026 рік генеральний директор WOG уже публічно казав: групи «Континіум» як єдиного організму фактично немає. Паливний бізнес пішов своїм шляхом, харчовий і банківський — своїми, частина активів лишилася в трастових конструкціях, пов’язаних із нащадками. Імперія, яку збирали чверть століття, розсипалася не через війну чи кризу попиту. Вона розсипалася через смерть одного з чотирьох і відсутність простого аркуша з підписом «заповіт».

Округ №23: ліс, торф і мандат, який тримали тричі

Політична карта Єремеєва дивовижно бідна на партійні кольори й багата на одну географію. Тричі — 2002, 2012 і 2014 — він брав Волинський одномандатний округ №23 із центром у Маневичах. Це поліські райони: ліс, торф, невеликі селища, слабкий промисловий каркас і сильна пам’ять про «свого» депутата, який «щось дає району».

У четвертому скликанні йшов від блоку «За єдину Україну!», сидів у комітеті з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, кочував фракціями аграріїв і Народної партії Володимира Литвина. 2005-го фігурував як перший заступник голови Народної партії. Мандат тодішнього скликання склав достроково. Повернувся 2012-го вже самовисуванцем, позафракційним, заступником голови комітету з питань податкової та митної політики. Після перемоги Євромайдану, 27 лютого 2014-го, очолив новостворену депутатську групу «Суверенна європейська Україна». Восени 2014-го знову взяв той самий округ. У Раді VIII скликання група отримала назву «Воля народу» — близько 19 депутатів, він — голова.

На окрузі працювала не лише біографія, а й інфраструктура доброчинності. Благодійний фонд «Волинська родина» став паралельною «соціалкою»: допомога багатодітним матерям, техніка поштарям, підтримка військових на сході після 2014-го, ініціативи на кшталт «Збережи життя солдату». Після загибелі фонд жив уже як іменний. Для жителя Маневич чи Каменя-Каширського це виглядало як турбота. Для спостерігачів «Опори» — як сіра зона між благодійністю й агітацією.

Восени 2014-го в селі Покащів активісти зафіксували роздачу матеріальної допомоги під час зустрічі кандидата. Юридично це кваліфікували як непрямий підкуп виборців. Схема типова для українських мажоритарних округів нульових і десятых: фонд, подарунки, «я ж не партія, я місцевий». Після 2015-го округ став політичною головоломкою. ЦВК оголосила проміжні вибори, у повітрі зринало навіть прізвище брата. Регіональна специфіка Волині тут пряма: мажоритарка тримається на обличчі, а не на ідеології, і коли обличчя зникає, район не «успадковує» курс — він шукає нового донора.

16 січня 2014-го: кнопка «за», заява «не голосував»

Найгостріший політичний слід — не комітетські правки до Податкового кодексу. Це 16 січня 2014 року. «Диктаторські закони» Януковича ухвалювали в атмосфері, де лічильна комісія за секунди малювала 235 голосів «за», а частина депутатів потім клялася, що руки до кнопки не торкалися. В архіві Ради голос Єремеєва І. М. за ключовий документ того дня стоїть як «голосував».

Протягом тижня він подав заяву: просив вважати результатом «не голосував». Далі брав участь у підготовці законопроєкту про скасування того пакета. Для прихильників це доказ, що людина «одумалася» й стала на бік Майдану. Для критиків — класичний маневр регіонального бізнесмена: не рвати з владою, поки вона стоїть, і швидко переписати слід, коли площа перемогла.

Заява про зміну голосу не стирає рядок у стенограмі. Архів Ради лишає «голосував». Саме тому 16 січня досі розколює навіть доброзичливих читачів біографії: одні бачать каяття, інші — страх утратити бізнес.

Після лютого 2014-го публічна риторика змістилася до армії. Віцеспікерка Оксана Сироїд на прощанні сказала фразу, яку цитували всі волинські видання: він був скромний у публічності, але з трибуни пристрасно відстоював права українських вояків. Це не скасовує січневого голосування. Це показує іншу рису — уміння швидко перебудувати політичний профіль, коли змінюється погода в Києві. Група «Воля народу» в VIII скликанні якраз і жила в цій сірій зоні: не коаліція, не опозиція, а пакет голосів, який можна було торгувати між великими фракціями.

П’ять помилок, через які портрет виходить кривим

Прізвище обросло ярликами швидше, ніж фактами. Частина з них зручна для заголовка, частина — просто лінива.

• «Він був лише власником заправок». WOG — вітрина, не вся фірма. Молочка, банк, готель, цегла, ТРЦ і зупинений НПЗ давали групі іншу вагу, ніж «людина, яка продає 95-й». Зводити біографію до стели Mustang — все одно що зводити історію регіону до однієї траси Київ–Ковель.
• «Смерть на коні — точно не нещасний випадок». Після 26 липня 2015-го мережа миттєво наповнилася версіями про замовлення. Жодне офіційне розслідування публічно не підтвердило кримінального сюжету. Кінь потрапив у яму, вершник не вивільнився зі стремен, далі — перелом склепіння черепа, травми хребта й ніг, кома. Підозра природна для країни, де бізнес і Рада часто закінчуються не в лікарні. Але підозра — не вирок.
• «Родина автоматично отримала WOG». Українське спадкове право справді ставить дружину, дітей і матір у першу чергу. Корпоративне право й офшорний траст ставлять їх у чергу до суду. Ці дві черги не збіглися.
• «Це був депутат Януковича» або навпаки «герой Майдану». Обидва ярлики обрізають траєкторію. Аграрна/Народна партія Литвина, самовисування, січневе «за», лютнева група «європейської України», допомога армії — це не ідеологія, це гнучкість мажоритарника з активами.
• «Континіум живе досі як імперія Єремеєва». Бренд WOG живе. Група як спільний холдинг чотирьох партнерів — уже ні. Плутати бренд на стелі з юридичною групою 2014 року — найчастіша помилка навіть у серйозних текстах.

Ці п’ять спотворень тримаються не на зловмисності. Вони тримаються на тому, що зручніше запам’ятати одну картинку: кінь, заправка, олігарх. Жива біографія складніша, і саме тому її так легко підмінити мемом.

Яма в полі, кома і лікарня в Цюриху

26 липня 2015 року під Луцьком, під час звичайної для нього верхової прогулянки, кінь провалився в яму. Єремеєв не встиг вивільнити ноги зі стремен. Закрита черепно-мозкова травма, важкий стан, реанімація Луцької міської клінічної лікарні. 28 липня — транспортування до Швейцарії. Близько двох тижнів коми. 12 серпня 2015 року смерть у лікарні Цюриха підтвердив колега по групі «Воля народу» Володимир Литвин: «Це трагічна правда. Кілька годин тому Ігор Єремєєв пішов з життя». Частина українських довідників ставить 13 серпня — ймовірно, через час публічного повідомлення або різницю в датуванні. Новинні служби того вечора, зокрема BBC News Україна, орієнтувалися на 12-те.

Прощання пройшло 15 серпня. Відспівування — у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку, громадянська панахида — у Волинському обласному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Близько тисячі людей: політики, волонтери, бійці добровольчих батальйонів, колишня й чинна волинська влада. Поховали в Острожці, біля батька. Сорок сім років, три скликання, мережа заправок на всю країну — і жодного заповіту, який би це все розклав по поличках.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли після раптової смерті співвласника корпоративні папери «раптом» виявлялися не в родини, а в трастовій конструкції, зібраній ще за життя. Сюжет Єремеєва — не унікальна волинська драма. Це підручник із того, як особиста пристрасть (кінь), корпоративна звичність (офшор) і політична зайнятість (Рада) складаються в ідеальний шторм для спадкоємців.

Для обивателя смерть «на коні» звучить майже літературно, аж надто символічно для людини, яка сама намалювала мустанга на колонці. Для лікаря це банальна механічна травма голови з набряком і комою. Для юриста — дата, від якої почався відлік шести місяців на прийняття спадщини, і одночасно дата, після якої партнери отримали фору в управлінні.

Спадщина без аркуша паперу: траст, який пережив людину

Заповіт не залишили. Перша черга за законом — вдова Тетяна, син Роман, донька Софія, мати. Формально дітям відійшла частка близько 25% у паливному контурі. Фактично контроль опинився в R&S Trust на Британських Віргінських Островах. Трастині послуги, протектори, трасті — Сергій Лагур і Степан Івахів у різних ролях. Вдова пізніше розповідала: спадкоємці роками не мали доступу до активів, продаж часток відбувався «за їхніми спинами», а особливості українського нотаріату в спадкових справах лише поглибили глухий кут.

Судилися в Україні й у Східнокарибському верховному суді (BVI). 2021-го WOG Trading і WOG Retail пройшли через банкрутні процедури. Антимонопольний комітет на межі 2021–2022-го дозволив Івахіву та Лагуру збільшити частки в W.O.G. Holding Limited приблизно до 50% кожному. Родина заявляла, що нічого не продавала. На початок 2020-х NV і Dragon Capital ще ставили сім’ю на 69-те місце рейтингу найбагатших зі $109 млн — оцінка паперова, бо «мати в рейтингу» і «мати голос на зборах» виявилися різними речами. Станом на 2023–2025 роки Тетяна публічно казала: дітей викреслили зі списку акціонерів WOG. За даними відкритих розборів структури, контроль опинився в Сергія Лагура та Світлани Івахів.

Без заповіту частка в холдингу не «приходить додому». Вона зависає між Сімейним кодексом, корпоративним договором 2013 року, кіпрським холдингом і карибським трастом. Саме в цій щілині зник вплив родини Єремеєвих на WOG.

Якщо ви читаєте цей сюжет не з цікавості до прізвищ, а тому що у вашій родині є частка в ТОВ, ТДВ чи « confidant на Кіпрі» — перевірте себе. Чек-лист нижче складений не для олігархів. Він для будь-кого, хто не хоче повторити волинський тупик у мініатюрі.

1. Чи є заповіт, який прямо називає корпоративні права, а не лише «все майно»?
2. Чи існує корпоративний договір / shareholders’ agreement, і що він каже про смерть учасника — викуп, спадкування, мораторій?
3. Чи не передані частки в траст, фонд або номінального тримача ще за життя?
4. Хто нотаріус спадкової справи, і чи не обраний він однією зі сторін спору?
5. Чи зберігаються оригінали статутів, протоколи зборів, ключі до кабінетів електронного суду?
6. Чи не йде паралельно банкрутство операційних компаній, яке обнуляє «гарну» частку в порожній оболонці?
7. Чи готові ви судитися не лише в Україні, а й там, де зареєстрований холдинг — Кіпр, BVI, Нідерланди?

Сім «ні» підряд означають не обов’язково катастрофу. Вони означають, що час до першої консультації вимірюється днями, не роками. Родина Єремеєва цей час уже витратила: від 2015-го до середини 2020-х історія так і не стала хрестоматійним «щасливим вступом у спадщину».

Коли досить відкритих карток, а коли без адвоката не зрушити

За моїм досвідом кількох тижнів звірки депутатських карток, рейтингів і судових згадок, більшість запитань про цю людину закривається без кабінету юриста. Дата народження, три скликання, округ №23, склад групи «Воля народу», факт падіння з коня, місце поховання — це все лежить у відкритому полі. Початківцю цього достатньо, щоб не плутати Ігоря Мироновича з однофамільцями: є ще науковець Ігор Семенович Єремеєв (1933–2024), популяризатор геральдики, і це зовсім інша біографія.

Самостійно варто йти, коли вам потрібна біографічна рамка, розуміння бренду WOG, політичний контекст 2014-го чи відповідь «від чого помер». Тут працюють сайт Ради, стенограми голосувань, повідомлення BBC і місцева волинська хроніка похорону.

До фахівця — корпоративного адвоката зі спадковим і міжнародним ухилом — є сенс звертатися в трьох ситуаціях. Перша: ви спадкоємець частки в компанії з іноземним холдингом і підозрюєте траст. Друга: ви міноритарій і бачите раптове банкрутство операційних ТОВ при живому бренді. Третя: ви журналіст або аналітик, якому треба не переповісти чужі інтерв’ю, а зібрати ланцюжок ЄДР — Кіпр — BVI без помилки в бенефіціарах. Вдова Єремеєва пішла саме цим третім+першим шляхом і все одно роками не отримала управлінського голосу. Це не аргумент «не судитися». Це аргумент не судитися наївно.

Окремо — етична межа. Родина має право на приватність дітей. Публічний інтерес стосується активів, мандата, голосування 16 січня і того, як влаштований паливний ринок. Не стосується шкільного розкладу Софії чи особистого життя Романа. Цю межу частина матеріалів 2017–2025 років переступала легко. Не повторюйте її.

Питання, які люди ставлять у пошук після прізвища

Нижче — не «все, що варто знати», а п’ять запитів, які реально з’являються після першого абзацу вікі-статті. Відповіді короткі, щоб можна було повернутися вгору й прочитати розділ повністю.

Від чого помер Ігор Єремеєв? Від ускладнень закритої черепно-мозкової травми після падіння з коня 26 липня 2015 року під Луцьком. Помер 12 серпня в лікарні Цюриха, не виходячи з коми. Офіційної кримінальної версії публічно не підтверджено.

Скільки скликань він був депутатом і від якої партії? Тричі: IV, VII і VIII скликання, завжди округ №23 на Волині. Партійно — аграрії / Народна партія Литвина в першому заході, далі безпартійний самовисуванець, голова груп «Суверенна європейська Україна» і «Воля народу».

Хто тепер володіє WOG? Операційний бренд живий, понад чотири сотні комплексів лишаються в ландшафті українських трас. Корпоративний контроль після 2022-го, за відкритими розборами, консолідували Сергій Лагур і сторона родини Івахівів. Спадкоємці Єремеєва публічно заперечують, що добровільно вийшли з активів.

Чи голосував він за «диктаторські закони»? Система Ради зафіксувала «голосував». Сам він протягом тижня просив зарахувати «не голосував» і працював над скасуванням. Обидва факти треба тримати разом, інакше виходить або демонізація, або агітка.

Що лишилося від «Континіуму» у 2026 році? Не холдинг із 1992-го, а розсип: паливна мережа окремо, харчові активи окремо, банківські — окремо, частина вузлів у трастах. Ім’я засновника на стелах уже не пишуть. Його пишуть у судових рішеннях і в пам’яті округу, який тричі носив бюлетень із цим прізвищем до урни.

Ігор Єремеєв зібрав рідкісну для України конструкцію: місцевий бізнес національного масштабу, мажоритарний мандат без партійної дисципліни і хобі, яке вбило швидше за будь-яку політичну інтригу. Конструкція не пережила конструктора — і в цьому, а не в кінському гербі на колонці, головний урок цієї біографії.