Тарасов Сергій Дмитрович — кіровоградський агропідприємець, кандидат економічних наук, засновник і бенефіціар холдингу I&U Group, колишній депутат обласної ради. Народився 19 листопада 1961 року в Кіровограді (нині Кропивницький). Станом на серпень 2026-го йому 64 роки; з січня 2024-го він перебуває в розшуку, а суди розглядають клопотання щодо нього заочно.

Кар’єра цього підприємця зібрана з деталей, які рідко лежать в одній площині: клас фортепіано, гуртова торгівля зерном у 1990-х, рятування цукрового заводу XIX століття, біогаз із кредитом ЄБРР і одразу кілька земельних проваджень. Для читача-початківця важливо відрізняти підозру від вироку. Для того, хто вже читає реєстри, — бачити, де цифри холдингу розходяться між офіційним сайтом і старими інтерв’ю.

Нижче — не панегірик і не вирок. Це зібрана з відкритих джерел біографія людини, чиє прізвище сьогодні шукають і через елеватори Капітанівки, і через картку розшуку МВС.

Хто ховається за ініціалами «ТСД»

У шкільні роки Сергій Тарасов був відмінником і призером олімпіад, а професію обрав не з першої спроби. Льотне училище не прийняло — не склав вступні. Натомість закінчив музичну школу за класом фортепіано й пішов у Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування (нині Центральноукраїнський національний технічний університет). Диплом за спеціальністю «Фінанси та кредит» отримав лише 2000 року — уже після того, як бізнес існував вісім років. Денне навчання сусідило з вечірньою грою в ресторанах: на початку 1990-х живі піаністи ще годували краще, ніж теорія кредиту.

Коли відвідувачі перестали ходити в ресторани, музикант вклав зароблене в закупівлю пшениці, ячменю й соняшнику. У 1992-му з’явилося приватне підприємство «ТСД» — за ініціалами власника. Перші угоди були простими: купив урожай у господарства, продав далі. Регіон тоді тільки вчився жити без держзамовлення, тож посередник із живими грошима швидко став помітним.

У відкритих розмовах бізнесмен згадував наставника — літнього керівника колгоспу, який порадив іти в агро й дав перші кошти «під чесне слово». За кілька сезонів «ТСД» уже фігурувало серед помітних заготівельників області. Для початківця в цій історії є практичний урок: вертикаль почалася не з гектарів, а з обороту. Для досвідченого читача цікавіше інше — як із торгівлі виростає земельний банк, якщо не розпорошувати логістику.

Науковий ступінь з’явився пізніше. У 2005 році Тарасов Сергій Дмитрович захистив кандидатську дисертацію з економічних наук у Інституті регіональних досліджень у Львові (спеціальність 08.10.01 — розміщення продуктивних сил і регіональна економіка). У біографічних досьє тему формулюють як «соціалізація економіки»; окремі галузеві тексти ставлять рік 2006-й. Найімовірніше, розходяться рік захисту і рік видачі диплома. Запис про науковця зберігається в каталозі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Від пального за врожай до цукру й біогазу

Після торгівлі зерном з’явилася модель, типова для степового поясу кінця 1990-х: пальне сьогодні — урожай восени. У 1997-му засновано «Агроспецсервіс» (гуртова торгівля зерном; генеральний директор — до 2007-го). Паралельно працювали «Агроспецсервіс-СТ» (1998–2012), «Агронафтосервіс СТ» (1999–2007) і будівельне «СТ-Сервіс» (з 1999-го). Паливо закуповували гуртом і віддавали господарствам у рахунок майбутнього врожаю. Так торговець поступово ставав кредитором села — а кредитор рано чи пізно дивиться на землю боржника.

Після кризи 1998-го група взяла перші близько 600 гектарів і техніку збанкрутілого колгоспу. Далі земельний банк нарощували вибірково: не «все підряд», а господарства з зрозумілою історією. У інтерв’ю 2018 року власник формулював це жорстко: на розпорошення банку він «не піде». Поля тримали в радіусі, зручному для логістики, — у середньому близько 40 кілометрів, максимум до 80. Для степової області це означає економію на плечі перевозки й контроль за строками сівби.

Цукровий напрям увійшов у периметр 2002-го через процедуру банкрутства Капітанівського заводу (ТОВ «Новомиргородський цукор»). Підприємство засноване ще 1846 року графом Олексієм Бобринським. Після розпаду СРСР Кіровоградщина втратила більшість своїх 11 цукроварень; завод у Капітанівці став одним із двох, що лишилися в області. До периметра додали землі під буряк, з 2004-го — Капітанівський хлібозавод, з 2006-го — частку в групі «Агрофірма Хлібодар», з 2011-го — фермерське господарство «Агро Центр».

У 2017–2018 роках аграрні активи зібрали під холдинговою назвою I&U Group («Ай енд Ю Груп Юкрейн»). Операційне управління власник формально віддав команді, залишивши за собою стратегію. Серед публічних орієнтирів тих років — модернізація цукроварні (потужність переробки сировини зросла з 2,5 до 4 тисяч тонн на добу) і біогазовий комплекс біля заводу. Його запустили 2020-го за участю Європейського банку реконструкції та розвитку. Публічні оцінки вартості проєкту коливаються близько 15–23 мільйонів євро, потужність — 5,5–6 МВт. Комплекс переробляє жом і силос на електроенергію та органічні добрива.

I&U Group у цифрах: що збігається, а що суперечить

Офіційний сайт холдингу сьогодні малює компактну картину європейського агровиробника з офісом у Кропивницькому й активами майже виключно в Кіровоградській області. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ріпак, соняшник і цукровий буряк. Цукор сертифікований за ISO 22000:2018. Елеватори заявлені на близько 90 тисяч тонн одночасного зберігання. У групі — понад 30 юридичних осіб і понад 1200 працівників. Частину цукру раніше експортували, зокрема до ЄС.

Найчутливіша розбіжність — земельний банк: сайт I&U Group говорить про орієнтовно 35 тисяч гектарів у обробітку, натомість у 2018 році власник публічно називав до 50 тисяч гектарів оренди. Різниця може означати скорочення масиву, іншу методику підрахунку (обробіток проти прав оренди) або застарілість старих цитат. Без кадастрової звірки жодна з цих версій не є «істиною в останній інстанції».

Сезон 2025/26 Капітанівський завод пропустив. Галузеві огляди зафіксували простій без офіційного пояснення керівництва. Для регіону, де бурякова сівозміна тримає цілі села, зупинка заводу — не лише рядок у звіті, а касовий розрив у підрядників, водіїв і сезонних змін. Біогаз при цьому лишається окремим контуром: він задуманий як утилізація відходу цукроваріння, тож без сезону жом і завантаження станції теж змінюються.

Порівняно з національними гігантами (сотні тисяч гектарів у кількох областях) I&U Group — регіональний, «короткоплечовий» холдинг. Саме ця компактність колись була його перевагою: менше логістики, швидший контроль, менше кредитного плеча. Зворотний бік тієї ж моделі — висока залежність від однієї області, однієї цукроварні й одного бенефіціара. Коли бенефіціар зникає з публічного поля, компактність перетворюється на вразливість.

Дані таблиці зібрані з офіційного сайту холдингу (iandugroup.com) та галузевих досьє Latifundist; там, де цифри суперечать одна одній, показано обидві версії, а не «усереднення».

Політичний слід і родина на перетині агробізнесу

Бізнес на чорноземі в Україні рідко буває стерильно приватним. У 2006-му Сергій Тарасов балотувався до Верховної Ради п’ятого скликання від блоку «Не так!» і не пройшов. Того ж року його ім’я фігурувало в списках до тодішньої Кіровоградської міської ради. У 2010–2015 роках він був депутатом Кіровоградської обласної ради шостого скликання; біографії вказують списки Народної партії, у даних ЦВК він фігурує як позапартійний приватний підприємець. Для початківця це виглядає як «пішов у політику». Для того, хто читав земельні суперечки 2000-х, це радше стандартний спосіб бути присутнім там, де вирішують оренду, паї й інфраструктуру району.

Дружина, Рената Юріївна Тарасова, у відкритих описах фігурує як співвласниця бізнесу. Син, Олег Сергійович Тарасов, народився 26 лютого 1984 року в Кіровограді, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка (міжнародний бізнес) і 2019-го став народним депутатом дев’ятого скликання від «Слуги народу» (№ 74 у списку, безпартійний). У Раді він член комітету з питань аграрної та земельної політики, голова підкомітету з удосконалення структури державного управління в АПК. До парламенту працював у зовнішньоекономічному контурі сімейних підприємств, був заступником голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада».

Саме ця зв’язка — батько-агробарон у розшуку і син, який сидить в аграрному комітеті, — годує найбільше публічних підозр. Юридично депутат не є стороною кримінальних проваджень батька, поки слідство цього не стверджує. Політично конфлікт інтересів очевидний навіть школяреві: людина, чия родина володіє десятками тисяч гектарів, впливає на правила гри на цьому ж ринку.

У декларації за 2022 рік Олег Тарасов вказав подарунок від батька на 8 мільйонів 571 тисячу 200 гривень; згодом повідомив ще про 200 тисяч. Для журналіста це привід перевірити ланцюжок дарування. Для юриста — нагадування, що цивільний подарунок і легалізація доходів — різні склади, і змішувати їх у одному реченні небезпечно. Регіональна специфіка Кіровоградщини підсилює ефект: область давно живе як «цукрово-зерновий» анклав, де кілька сімейних груп тримають елеватори, паї й місцеві ради щільніше, ніж це видно з Києва.

Три контури земельних проваджень

З 10–11 січня 2024 року Сергія Тарасова розшукує СБУ; картка з’явилася на сайті МВС. Запобіжний захід на той момент не обирали — підозрюваний уже був поза межами України. У січні 2025-го Головне слідче управління Нацполіції підтвердило міжнародний розшук і виділення матеріалів в окреме провадження. Захист подавав медичні документи про лікування й операції в Німеччині у 2023–2025 роках і папери про проживання у Великій Британії (житловий комплекс Cleland House на John Islip Street у Лондоні). Фактичну адресу слідство публічно не підтвердило.

Перший великий контур — землі, які слідство пов’язує з військовими та учасниками АТО. За версією слідчих, група організувала виведення державних ділянок через Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області: підробляли посвідчення учасників бойових дій, довіреності, переоформлювали нарізки на підставних осіб, далі — на бенефіціара. Орієнтовний обсяг — близько 12 тисяч гектарів вартістю понад 400 мільйонів гривень. Підозру, крім Тарасова, отримали ще восьмеро людей: керівники підконтрольних підприємств, посадовець Держгеокадастру, нотаріуси, посередники. Кваліфікація: ч. 5 ст. 191 і ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах; легалізація майна, одержаного злочинним шляхом).

Другий контур веде НАБУ: близько 1500 гектарів, які сільрада нібито отримала через компанію-посередника, після чого частку викупив засновник I&U Group за 40 тисяч гривень. Ринкову вартість прав оцінювали більш ніж у 15,4 мільйона, збитки громади — понад 10 мільйонів. Третій контур — три державні сільгоспділянки колишньої Петроострівської сільради Новомиргородського району (нині Новомиргородська громада Новоукраїнського району): понад 165 гектарів, орієнтовно 9,4 мільйона гривень. Слідство описує стійке об’єднання, яке не пізніше червня 2018-го виводило землю фіктивними правочинами. У цій лінії фігурують також Анастасія Бурлакова, Анна Хмельницька та Олексій Кічановський.

30 липня 2026 року слідчий суддя Печерського райсуду Євген Хайнацький відмовив у клопотанні про заочне тримання Тарасова під вартою; прокуратура оскаржила ухвалу. Раніше суд обирав варту щодо частини співпідозрюваних. Окремо в публічному полі звучали ст. 190 (шахрайство) і ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) — їх згадували в перших повідомленнях про розшук у 2024-му. Захист натомість говорить про порушення підслідності й тиск. У січні 2026-го колонка під іменем засновника I&U Group вийшла англомовним виданням на тему юридичної невизначеності для інвесторів — тобто людина, яку розшукують, продовжувала публічну риторику.

Цифри таблиці — оцінки органів розслідування, викладені в медіа та судових ухвалах; вини суду немає. Джерела узагальнення: матеріали Суспільного та повідомлення СтопКору за серпень 2026 року.

Підозра, розшук і вирок — три різні юридичні стани. Тарасов Сергій Дмитрович на момент цієї публікації є підозрюваним, а не засудженим. Будь-яке речення, де «вкрав» стоїть без «за версією слідства», уже виходить за межі того, що можна стверджувати як факт.

Поширені помилки в розмовах про цю справу

Публічна дискусія навколо кіровоградського холдингу швидко скочується в ярлики. Нижче — не етикет, а робочий список логічних збоїв, які псують і побутову розмову, і журналістський текст.

• Плутати підозру з вироком. Картка розшуку МВС означає, що особу шукають для слідства, а не те, що склад злочину доведено. Для початківця проста перевірка: у Єдиному реєстрі судових рішень шукайте вирок, а не ухвалу про розшук.
• Зводити всю біографію до 2024 року. Цукровий завод, біогаз і 30 років заготівлі зерна не «скасовуються» кримінальним провадженням — і навпаки, меценатство й джазові вечори на даху офісу не скасовують земельних епізодів. Це різні шари однієї біографії.
• Автоматично вішати справу батька на сина-депутата. Родинний зв’язок і конфлікт інтересів — тема для етики й декларацій. Кримінальна відповідальність персональна, поки слідство не довело інше.
• Складати гектари з різних проваджень у одну «крадіжку». 12 тисяч, 1500 і 165 — різні сюжети, різні органи, різна доказова база. Додавання «в стовпчик» створює фальшиву точність.
• Плутати однофамільців. У російських реєстрах є кілька Сергіїв Дмитровичів Тарасових; у Google Scholar — науковець Центрального НДІ Збройних Сил. Кіровоградський агропідприємець — окрема людина з окремим слідом у ЄДР.
• Вважати, що «чесне слово сильніше за банк» скасовує кадастр. Усна репутація 1990-х не замінює реєстрації речових прав. Саме на стику «як домовлялися» і «як записали в Держгеокадастрі» виростають нинішні епізоди.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли автор матеріалу «склеїв» військового дослідника, російського директора ТОВ і кіровоградського бенефіціара в одну біографію — лише тому, що по батькові збіглося. Після звірки ІПН, міста реєстрації й переліку юросіб від тексту лишилося три різні людини. Якщо прізвище поширене, перший крок завжди той самий: не ім’я, а ідентифікатор.

Що питають найчастіше

Нижче — питання, які реально з’являються в пошуку поруч із цим прізвищем, а не «навчальні» формулювання з підручника.

Чи засуджений Тарасов Сергій Дмитрович? Ні. Станом на серпень 2026 року публічно відомі підозри, розшук, судові ухвали про запобіжні заходи щодо інших фігурантів і відмова в заочному арешті щодо нього самого. Вироку немає.

Де він зараз? Слідство каже: місцезнаходження не встановлене, оголошено міжнародний розшук. Захист показував документи про лікування в Німеччині та адресу в Лондоні. Це версії сторін, а не GPS-мітка.

Скільки землі в I&U Group? Публічний діапазон — від близько 35 тисяч гектарів в обробітку (сайт компанії) до 50 тисяч гектарів оренди (інтерв’ю 2018 року). Точну цифру дає лише витяг із кадастру по кожній юрособі групи, не заголовок досьє.

Чи зупинився холдинг, коли власника оголосили в розшук? Юридичні особи групи формально працюють далі: поля, елеватори, біогаз. Водночас Капітанівський цукровий завод сезон 2025/26 пропустив, а кредитна й репутаційна стеля для групи з бенефіціаром у розшуку об’єктивно нижча.

Чи відповідає син-нардеп по справі батька? У відкритих матеріалах Олег Тарасов не названий підозрюваним у цих провадженнях. Інше питання — етика, декларації та те, що він працює в комітеті, який пише правила для ринку, де стоїть сімейний холдинг.

Чек-лист: як самостійно перевірити публічного агропідприємця

За моїм досвідом роботи з відкритими реєстрами протягом місяця найчастіша помилка не в «браку даних», а в тому, що люди зупиняються після першого Google-рядка. Нижче — послідовність, якої досить, щоб не переказати чужий заголовок.

1. Зафіксуйте ідентифікатор, не лише ПІБ. Дата народження, місто, перелік компаній у YouControl / Опендатабот / Clarity. Для «Тарасов Сергій Дмитрович» це відсікає однофамільців за 20 секунд.
2. Зберіть периметр юросіб. Холдинг майже ніколи не є однією ТОВ. Шукайте бенефіціара, пов’язаних керівників, елеватори, цукор, обслуговуючі фірми. Дивіться дати змін у ЄДР після січня 2024-го: часто саме тоді переписують директорів.
3. Перевірте розшук і суд окремо. Сайт wanted.mvs.gov.ua — про розшук. Рейєстр судових рішень — про ухвали й вироки. Це різні бази, і «немає вироку» не означає «немає справи».
4. Не додавайте гектари з різних сюжетів. Випишіть кожне провадження в рядок: орган, дата, площа, кваліфікація, статус. Якщо площа не названа в процесуальному документі, позначте її як оцінку ЗМІ.
5. Звірте декларації родичів. Подарунки, корпоративні права, земельні ділянки, готівка. Для початківця достатньо порталу НАЗК. Для досвідченого — ще й зіставити дати дарунків із датами правочинів у кадастрі.
6. Окремо подивіться операційний стан активів. Чи йде цукроваріння, чи стоїть завод, чи обслуговується кредит ЄБРР, чи змінюється земельний банк. Кримінальна стрічка не замінює виробничої.
7. Залиште місце для захисту. Адвокатська версія (лікування, підслідність, політичний тиск) не зобов’язує вам вірити — але зобов’язує не замовчувати, якщо ви претендуєте на точність.

Якщо після семи кроків у вас досі одна цифра «вкрав усе», ви не перевірили людину — ви зібрали заголовок. Агрохолдинг такого типу читається як конструктор: земля, переробка, борг, родина, місцева рада. Вийняти одну деталь і назвати її «всією правдою» — найдешевший спосіб помилитися.

Коли реєстрів досить, а коли потрібен юрист

Самостійно, без адвоката, можна зробити три речі: зрозуміти, хто бенефіціар, чи є особа в розшуку, і який статус провадження (досудове, виділене, направлене до суду). Цього вистачає вчителеві, який пояснює учням різницю між підозрою і вироком, і сусідові, який просто хоче знати, з ким підписаний договір оренди паю.

До фахівця варто йти в інших сюжетах. Пайовик, якому пропонують «перепідписати» договір на нову юрособу групи. Працівник цукроварні, якому затримують розрахунок після зупинки сезону. Журналіст, який збирається назвати конкретну ділянку «краденою» — без витягу з кадастру це прямий ризик позову. Контрагент, який відвантажує зерно на елеватор групи, поки бенефіціар у розшуку: тут уже питання не моралі, а забезпечення оплати й арештів рахунків. Депутатська родина в аграрному комітеті — тема для етичних розслідувань, але формулювання «кримінальний клан» без процесуальних підстав знову повертає вас у зону наклепу.

Довгостроковий наслідок цієї історії виходить за межі однієї біографії. Регіональний холдинг із компактним банком землі, власним цукром і біогазом — рідкісна для України спроба не розповзтися на пів країни. Якщо суд колись доведе схему з військовими землями, це змінить не лише долю засновника, а й довіру до розпаювання «через ветерана» як такої. Якщо не доведе — лишиться гіркий осад: людина з 30-річним слідом у ЄДР роки живе в іншому часовому поясі, а завод у Капітанівці стоїть. У обох випадках читачеві корисніше тримати в голові конструктор фактів, а не один ярлик на прізвище.