Вартість сучасної атомної електростанції коливається в надзвичайно широкому діапазоні — від приблизно 2–3 тисяч доларів за кіловат установленої потужності в країнах Азії до 10–15 тисяч і більше в США та Західній Європі. Для типового енергоблока потужністю 1000–1200 МВт це означає бюджет від 5 до понад 15 мільярдів доларів, а для двоблокової станції — інколи понад 30–35 мільярдів.

Ці цифри включають не лише «нічну» вартість будівництва (overnight cost), а й фінансування, затримки, регуляторні вимоги та особливості конкретного проєкту. У 2024–2026 роках завершені або майже завершені станції у світі показали, що реальна ціна часто суттєво перевищує початкові оцінки, особливо в країнах, які давно не будували атомні блоки.

Водночас операційні витрати після запуску залишаються одними з найнижчих серед усіх видів генерації, що робить довгострокову економіку АЕС привабливою за умови контрольованого капітального бюджету.

Чому ціна на будівництво АЕС відрізняється в десятки разів

Головна причина розбіжностей — не технологія сама по собі, а середовище, у якому проєкт реалізується. У Південній Кореї та Китаї overnight-вартість нових реакторів стабільно тримається на рівні 2100–2800 доларів за кВт. У США оцінка EIA для нового двоблокового комплексу на базі AP1000 становить близько 7821 долара за кВт (у цінах 2023 року). У Словаччині показник сягав майже 7000 доларів.

Ключові фактори, що формують цю різницю, — досвід підрядників, серійність будівництва, вартість капіталу, регуляторне середовище та тривалість будівництва. Коли країна будує реактори серіями на одній площадці, витрати на проєктування, навчання персоналу та логістику розподіляються. Коли ж проєкт — «перший у своєму роді» після десятиліть паузи, ціна різко зростає через повторне навчання всієї промислової екосистеми.

Фінансування під час довгого будівництва (зазвичай 7–12 років і більше) додає 20–40 % до overnight-вартості. Високі відсоткові ставки та затримки перетворюють цей компонент на один із найнебезпечніших. Додатково впливають місцеві норми безпеки, сейсмічні вимоги, вартість робочої сили та навіть політична стабільність довкола проєкту.

Актуальні приклади вартості з усього світу

Реальні завершені або близькі до завершення проєкти останніх років дають найбільш чесну картину. Нижче — порівняльна таблиця ключових показників.

Дані базуються на звітах World Nuclear Association та офіційних повідомленнях операторів. Варто зауважити, що повна вартість часто включає фінансування та перевищення бюджету, тоді як overnight-вартість їх виключає.

У Східній Європі анонсовані проєкти сумарно оцінюються приблизно в 130 млрд євро. Польща озвучувала орієнтовно 20 млрд доларів на першу станцію. Ці цифри вже враховують сучасні вимоги безпеки й локалізацію частини виробництва.

З чого складається бюджет атомної електростанції

Overnight-вартість — це вартість «якби станцію збудували за одну ніч». Вона охоплює інженерію, обладнання, будівництво, контингенції та витрати власника. Зазвичай на прямі витрати (реактор, турбіна, будівлі, системи безпеки) припадає близько 70 %, на непрямі — решта.

Після overnight додаються витрати на фінансування протягом будівництва, ескалація цін на матеріали та робочу силу, а також витрати власника на ліцензування, підготовку персоналу та підключення до мережі. Декомісіонінг і поводження з відходами закладаються окремо — зазвичай 9–15 % початкового капіталу, але через дисконтування їхній внесок у вартість кіловат-години невеликий.

У нашій практиці аналізу великих енергетичних проєктів ми неодноразово бачили, як саме затримки на етапі цивільного будівництва та зміни регуляторних вимог ставали головними драйверами перевищення бюджету. Коли графік розтягується з 6 до 12–15 років, відсотки та інфляція матеріалів поглинають значну частину коштів.

Малі модульні реактори — чи справді дешевша альтернатива

Ідея SMR полягає у заводському виготовленні модулів потужністю 50–300 МВт, що теоретично має скоротити терміни та ризики. Проте перші комерційні оцінки показують змішану картину. Канадський проєкт із чотирма модулями на Darlington оцінюється приблизно в 15 млрд доларів США (загалом). Окремі ранні проєкти NuScale демонстрували вартість понад 15–20 тисяч доларів за кВт — тобто не нижчу, ніж у великих реакторів першого покоління в США.

Прогнози IEA та інших організацій вказують, що overnight-вартість SMR у Європі може становити близько 10 000 доларів за кВт на початковому етапі. Перевага з’являється лише після серійного виробництва та накопичення досвіду — орієнтовно в 2040-х роках медіанні оцінки опускаються до 4–6 тисяч доларів за кВт. До того моменту SMR залишаються інструментом зниження фінансового ризику (менший обсяг одноразових інвестицій), а не гарантовано дешевшим рішенням.

Повна економіка життєвого циклу: від будівництва до виведення з експлуатації

Капітальні витрати формують 60 % і більше levelized cost of electricity (LCOE) для нових АЕС. Операційні витрати, навпаки, низькі. У США середня повна вартість генерації на діючих станціях у 2024 році становила 33,74 долара за МВт·год, включаючи паливо, експлуатацію та капітальні вкладення в підтримку.

LCOE сильно залежить від ставки дисконтування. При 3 % багато країн показують 40–60 доларів за МВт·год, при 7–10 % показник зростає до 70–140 доларів. Паливна складова залишається невеликою навіть при коливаннях цін на уран. Виведення з експлуатації та поводження з відходами вже включені в тарифи більшості операторів і не створюють раптових сюрпризів для споживача.

Порівняно з газом чи вугіллям атомна генерація виграє за рахунок стабільності витрат і відсутності вуглецевого сліду. Порівняно з відновлюваними джерелами вона програє за швидкістю будівництва та початковим капіталом, але виграє за коефіцієнтом використання встановленої потужності (зазвичай понад 90 %) і здатністю працювати в базовому режимі.

Український контекст і перспективи Східної Європи

В Україні оцінка вартості нового енергоблока на Хмельницькій АЕС (технологія AP1000) становить близько 5 млрд доларів. Добудова блоків № 3 і № 4 попередньо оцінювалася приблизно в 160 млрд гривень. Ці цифри значно нижчі за західноєвропейські та американські, частково завдяки наявному майданчику, досвіду персоналу та можливості використання частини вже виконаних робіт.

Для країни, де атомна генерація забезпечує понад половину електроенергії, контроль капітальних витрат має стратегічне значення. Водночас будь-який новий проєкт потребує чіткого механізму фінансування, щоб уникнути перекладання ризиків на споживачів через тарифи.

Поширені міфи про вартість атомної енергетики

• Міф: атомна енергія завжди найдорожча. Насправді overnight-вартість у серійних проєктах Азії нижча за багато газових і навіть деякі вугільні станції з уловлюванням вуглецю. Високі ціни характерні переважно для «перших» проєктів у країнах із тривалою паузою в будівництві.
• Міф: операційні витрати високі через паливо та безпеку. Паливо становить лише 15–20 % вартості нової генерації. Основні витрати — це персонал і технічне обслуговування, але вони стабільні й прогнозовані десятиліттями.
• Міф: малі модульні реактори вже зараз дешевші. Перші комерційні оцінки показують протилежне. Економія з’явиться лише після серійного виробництва.
• Міф: декомісіонінг робить атомну енергію невигідною. Кошти на виведення з експлуатації накопичуються протягом усього терміну роботи станції і в розрахунку на кіловат-годину складають невелику частку.

Ці уявлення часто виникають через фокус лише на західних проєктах із перевищенням бюджету та ігнорування успішного досвіду країн, які будують серійно.

Питання, які найчастіше ставлять щодо вартості АЕС

Скільки коштує один сучасний енергоблок потужністю 1000–1200 МВт?
У залежності від країни та технології — від 2,5–3,5 млрд доларів у Китаї та Кореї до 8–15+ млрд у США та Західній Європі. Українські оцінки для нового блоку близькі до 5 млрд доларів.

Чому проєкти так часто перевищують бюджет?
Основні причини — затримки будівництва, зміни вимог безпеки під час реалізації, дефіцит кваліфікованої робочої сили та висока вартість капіталу. Кожен рік затримки суттєво збільшує фінансову складову.

Чи враховується вартість утилізації відходів у ціні?
Так. У більшості країн оператори сплачують внески до спеціальних фондів, і ці витрати вже включені в собівартість електроенергії.

Чи можна суттєво знизити вартість за рахунок модульності?
Теоретично так, але лише після накопичення досвіду серійного виробництва. Перші проєкти SMR поки що не демонструють значної економії.

Чек-лист для оцінки доцільності будівництва нової АЕС

1. Чи є в країні або регіоні досвід нещодавнього будівництва подібних об’єктів і кваліфіковані підрядники?
2. Яка прогнозована ставка дисконтування та умови довгострокового фінансування?
3. Чи готовий регулятор до передбачуваного та стабільного процесу ліцензування без постійних змін вимог?
4. Чи можна розмістити кілька блоків на одному майданчику для розподілу інфраструктурних витрат?
5. Який очікуваний коефіцієнт використання потужності та місце станції в енергосистемі (базове навантаження чи гнучкий режим)?
6. Чи передбачено механізм захисту споживачів від перевищення капітального бюджету?

Позитивні відповіді на більшість пунктів суттєво підвищують шанси вкластися в розумні фінансові рамки. Негативні сигнали вимагають або відмови від проєкту, або кардинальної зміни підходу до управління ризиками.

Вартість атомної електростанції — це не фіксована цифра, а результат складної взаємодії технологій, інституцій, фінансів і політики. Країни, які будують серійно, з чіткими правилами та довгостроковим горизонтом планування, отримують одну ціну. Ті, хто починає майже з нуля після довгої паузи, — зовсім іншу. Розуміння цієї різниці дозволяє приймати зважені рішення як на рівні держави, так і на рівні інвестора.